Місцезнаходження: Програми / Імміграція
Імміграція

«СПАС» для іммігранта

Привіт, шановні земляки.

У цьому номері Вісника я хотів би поділитися з вами своїми спостереженнями та зробити деякі зауваження та поради.

Минає рік відколи я працюю на посаді координатора з питань імміграції при Конгресі Українців Канади провінційої ради Саскачевану. За цей час я мав нагоду познайомитися з багатьма цікавими людьми, почути безліч захоплюючих історій, побачити і розпач, і посмішки на ваших обличчях.

Переселення до іншої країни — це не простий процес. Навіть переїзд до іншого міста, або перехід до іншої школи для дітей має свої складнощі та потребує адаптаційний період.

Пристосування до нового середовища у новій країні на іншому континенті вимагає ще більше якостей та навичок. Окрім того приходиться мати справу з такими перешкодами як мовний бар’єр, культурний шок, зміна стилю життя, ностальгія.

Всі ці побічні ефекти є природною частиною у перехідній фазі адаптації до нового середовища. Але в кінцевому результаті особисто від нас залежатиме те, як ми опануємо нову ситуацію, зможемо чи не зможемо відчути себе певно і навіть затишно у новому середовищі.

Кожна людина має свій характер, відчуття, моральні погляди та рівень комунікабельності. Хтось, дивлячись на до половини наповнену склянку, побачить її напівповною, а іншому вона здасться напівпорожньою.

Я хотів би поділитися з вами своїм досвідом не лише як працівника Конгресу Українців Канади, але як іммігранта (15 років тому я прибув сюди з України як і ви) а також дати вам пораду. Назвемо це «СПАС» для іммігранта.

А тепер розшифруємо це слово.

СП— початкові літери слова Сприйняття. Так, насамперед ви мусите сприйняти нову країну якою вона є. Не треба очікувати, що “тут” все буде так як “там”. Ні, не буде.

Не варто казати “… а у нас це робиться інакше”. Так, інакше, ну й що? Хіба не тому ви приїхали до Канади, щоб змінити багато речей? Хіба не тому ви лишили Україну, що багато речей вам не подобалось? Інакше для чого було переїздити?

Сприйміть Канаду такою, яка вона є, намагайтесь зрозуміти і навіть полюбити її, якщо вдасться. А потім змінюйте цю країну на краще своєю працею, знаннями, талантом.

Ніхто і ніколи не відбере у нас Батьківщину (землю батьків), вона назавжди лишиться у тому місці нашої душі, що називається «ностальгія». Але сприйняти іншу країну як свою нову землю — належить особисто вам.

Слово іммігрант має синоніми: емігрант, переселенець, чужоземець. Вам вирішувати чи чужі ви тут чи ні.


А— початкова літера слова Англійська мова. Так, англійська і французька є державними мовами Канади, не українська (принаймні не сьогодні).

У західній Канаді англійська є найбільш вживаною мовою. Мова — це основа спілкування між людьми у суспільстві, на виробництві, у побуті. Чим скоріше ви опануєте англійську, тим раніше відчуєте себе впевнено, тим більше речей матимуть сенс, тим легше вам буде спілкуватися з колегами по роботі чи сусідами, тим скоріше ви зможете продовжити курс навчання і отримати кращу роботу або нову спеціальність. І, врешті, тим легше вам стане на душі, коли ви відчуєте змогу спілкування.

Багато з вас допустилися помилки ще в Україні, не вивчивши належним чином англійську перед переїздом до Канади. Але оскільки ви вже тут, то намагайтеся поправити цю ситуацію якомога скоріше.

Беріть усі можливі мовні курси, навантажуйте себе англомовною інформацією (радіо, телебачення, книги) і намагайтеся прислухатися та розпізнавати слова.

Спілкуйтеся між собою англійською на перших порах поки не вдосконалите мову, або домовтесь хоча б про один день на тиждень. Скажімо по неділях, коли всі вдома — говоріть англійською.

До речі, у багатьох родинах української інтелігенції були такі традиції, особливо на західній Україні, говорити різними мовами у різні дні. Тому, власне, багато людей досить вільно володіли трьома-чотирма мовами. Раджу спробувати це і вам, а також додати до свого розкладу спілкування українською мовою.

Багато з вас в Україні виростали у російськомовному оточенні і не мали нагоди спілкування українською. Видно, що багато з вас почали говорити українською тут, зокрема коли ви заходите чи телефонуєте до нашого офісу. Ми дуже це шануємо.

Ми так само бачимо, що багато з вас відчули гордість бути українцем чи українкою, приїхавши до Канади і побачивши, що українська громада є тут досить дійовою і помітною. Ви також, очевидно, зауважили що, народжені в Канаді українці, не володіють російською (і це цілком закономірно, оскільки тут не примушували вивчати “вєлікій-моґучій”), переважно говорять українською з інакшою вимовою, або не говорять взагалі, ще менше з них вміють читати або писати кирилицею. На жаль, англійське оточення вплинуло на них так само як на вас свого часу російське. Незабаром ви зауважите вплив англомовного середовища на своїх дітях. Але пам’ятайте, що місцева українська громада — ваш найкращий посередник у новій країні. Спілкування з канадцями українського походження позитивно вплине як на вас так і на них, збільшуючи та оновлюючи нашу громаду.

Отож, я веду до вічно живих слів великого кобзаря “І чужому научайтесь, і свого не цурайтесь”. Опанувавши англійську мову, повертайтеся у своїх родинах до української, шануйте і передавайте її дітям, нехай буде вона динамічною і живою тут, в Канаді. Нехай викладається наша мова у школах, і звучить на вулицях міст і сіл, у церквах, офісах і на виробництві, де ви будете керувати, а не лише у певних місцях за певних умов, або як етнічний додаток на початку та в кінці промов.

Але сьогодні, шановні новоприбулі, вивчіть офіційну мову країни, в якій ви живете, з поваги до тих, хто збудував цю державу і до себе, адже чим більше мов ти знаєш — тим більше разів ти людина.

І остання літера …

С— означає Самостійність. Намагайтеся самі давати собі раду і шукати вихід у скрутних обставинах. Пам’ятаєте вислів «вчитися плавати на глибокому»? Я пам’ятаю це в прямому розумінні слова, коли мене малого мій дядько вчив (у тата не вистачило хоробрості, батьківське серце зам’яке). Але дядько мій, бувши молодим хлопцем і чудовим плавцем, кинув мене на глибоке і сказав: “Давай, малий — пливи!..” Як кажуть, води напився, але плавати навчився. За тиждень ми з дядьком вже стрибали у воду з кручі вниз головою, а тато лиш кричав: “Хлопці — вважайте!”

Свого сина Кирила, народженого вже тут, я віддав на плавання до басейну. Не вистачило хоробрості, як і у мого батька, кинути його на глибоке. Перший рік він закінчив рівень 1 та 2, наступний рік 3-й рівень плавання. Плаває малий, дає собі раду, але на це пішло 2 роки.

Сподіваюсь ви зрозуміли суть цього порівняння. У екстримальних умовах людські якості та інстинкти спрацьовують набагато скоріше та продуктивніше ніж у звичайних. Але ці якості треба розвивати і тримати їх у формі, як м’язи.

Намагайтеся переборювати перешкоди самостійно, шукати найоптимальніші виходи із складних ситуацій, будьте активними оптимістами.

Якщо перед вами замкнули одні двері, подивіться довкола, можливо десь відчинилися інші. Якщо ви втратили роботу на одному місці, можливо на іншому вас приймуть і, можливо, це буде навіть на краще. Але треба самому рухатись, шукати, стукати у двері. Я вже не кажу про ситуації, коли треба домовитись про підключення енергії, телефону чи води. Не чекайте на няньку — самі робіть. Пам’ятайте, що практичний досвід надасть вам кращі навички на майбутнє. Але знайте, що поруч є люди, які допоможуть в критичний момент вам «виплисти».

Також не забувайте допомагати один одному. Часом я чую слова на кшталт «...в мене тут друзів нема, всі друзі в Україні». Так, знайти справжніх друзів не просто, але шукайте своїх нових друзів тут, де ви живете сьогодні і, звичайно, тримайтеся в контакті зі своїми старими друзями, які завжди будуть вам раді, коли б ви не повернулись до них на короткий чи довший час. В цьому я так само переконався на власному досвіді.

Ну от і все, панове. Сподіваюсь, що «СПАС» для іммігранта допоможе вам краще зрозуміти та оцінити свою сьогоднішню ситуацію, а головне — надасть вам впевненості та оптимізму на новому місці у новий період вашого життя.
Хай щастить!

Підготував Сергій Королюк, Координатор з питань імміграції ПР КУК (Вісник літо 2008)